26 липня під час виконання військового обов’язку, вірний військовій присязі, у бою на Донеччині загинув наш односелець – солдат-піхотинець Черногал Сергій Михайлович.
Сергію навіки залишилося 35 років.
“Була в нього мрія – разом із меншим братом збудувати власне родове гніздо. Хотів займатися улюбленою справою, мріяв просто щасливо жити, адже життя не було до нього дуже поблажливим з самого дитинства”, – розповідає про свого найкращого товариша Григорій Філатов.
Сергій родом з Черкас. У шкільні роки з матір’ю він переїхав до Руської Поляни. Після школи одразу пішов працювати, щоб підтримувати батьків. Хлопець-самоучка дуже любив техніку та знав, як можна «оживити залізо».
В перші дні війни Сергій разом з товаришем записався до тероборони, а потім одразу прийшов добровольцем до Черкаського військкомату. Там йому кілька разів відмовляли, але чоловік вперто доводив, що має йти і захищати свою землю, як роблять це його друзі та побратими.
“Між собою ми називали його «Рембо» – беручкий, впертий, войовничий, наполегливий, відданий своїй країні та народу не на словах, любив країну відверто та щиро”, – зі сльозами на очах згадує солдата Віктор Плохута, командир роти охорони.
Після трьох місяців підготовки, у червні 2022 року, Сергій відправився на фронт у складі окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.
“6 лютого Сергію виповнилося 35 років. Життя в розквіті. Але через вісімнадцять днів розпочалася війна, яка зруйнувала плани, мрії, бажання всіх українців. Сергій пішов добровольцем на фронт, щоб захистити доньку, родину та свою країну. Його загибель – це непоправна втрата. Висловлюємо глибокі та щирі співчуття рідним, близьким, друзям та побратимам”, – звернувся до присутніх під час церемонії прощання із загиблим голова Руськополянської ТГ Олег Гриценко.
Відспівування за загиблим воїном провели священники Православної церкви України.