Пропонуємо алгоритм виклику екстреної медичної допомоги в умовах перебоїв електроенергії та зв’язку:
Спробувати набрати номер «103» з мобільного;
При відсутності мобільного зв’язку та наявності стаціонарного телефонного зв’язку – набрати «103» зі стаціонарного;
Якщо «103» недоступний, то скористатися спеціальними резервними номерами (з мобільного або стаціонарного).
НАПОЛЕГЛИВО РЕКОМЕНДУЄМО використовувати ці номери телефонів тільки у випадку коли є перебої зі зв’язком та ви не можете зателефонувати на лінію «103»!!!
Стаціонарні номери:
(0472) 33-97-03
(0472) 55-50-10
(0472) 55-50-11
Мобільні номери:
099-139-62-88
068-695-02-38
Набір через додатки-месенджери (WhatsApp, Viber, Telegram):
099-139-62-88
068-695-02-38
Обов’язково чітко сформулюйте причину виклику (опишіть скарги і симптоми пацієнта), точну адресу виклику, назвіть прізвище, ім’я, стать та вік пацієнта!
Спробувати зв’язатись з операторами інших екстрених служб: 112, 101,102 або альтернативні номери ДСНС, Нацполіції.
Зателефонувати на стаціонарні номери місцевих підстанцій/пунктів базування бригад ЕМД КНП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради»:
Черкаська станція – (0472) 37-66-73.
Графіки чергувань бригад екстреної медичної допомоги на території Черкаської області, які будуть запроваджені в разі „повного блекауту“ та відсутності зв’язку та інтернету.
с.Дубіївка; субота 10.00 – 12.00, старостат, вул. 1 Травня, 1
Процедура отримання лікарняних для працівників за-кордоном
Попри вимушену евакуацію за кордон, українські працівники не втрачають свого права на соціальний захист та забезпечуються допомогами від Фонду соціального страхування України. Зокрема, для застрахованих осіб, які виїхали за кордон через війну, ФССУ фінансує лікарняні та декретні допомоги.
Як отримати лікарняний і допомогу від Фонду, якщо ви за кордоном?
● Передусім зверніться за медичною допомогою до місцевого лікаря. Він має надати вам документальне підтвердження факту тимчасової непрацездатності.
● Зв’яжіться зі своїм лікарем в Україні, наприклад, за допомогою електронної пошти чи месенджера.
● На підставі іноземного підтвердження (виписки чи довідки із зазначеним діагнозом) ваш лікар в Україні зможе створити для вас медичний висновок дистанційно.
● Щойно медвисновок буде створено, е-лікарняний сформується автоматично – такий створений без особистого прийому лікарняний є підставою для отримання допомоги від Фонду соціального страхування України.
● А в разі вагітності та пологів лікар в Україні, який вів чи продовжує вести вагітність жінки, зможе створити медвисновок на підставі власних попередніх медичних записів. Детальніше про отримання декретної допомоги в разі виїзду за кордон: https://t.me/socialfund/2375
● Подальша процедура відбувається, як і зазвичай: для отримання допомоги роботодавець працівника, який знаходиться за кордоном, має опрацювати е-лікарняний, сформувати за ним заяву-розрахунок і подати її до Фонду на оплату. Саме від дати прийняття такої заяви залежить строк виплати допомоги.
● Слідкувати за станом оплати лікарняних можна онлайн у телеграм-каналі ФССУ: https://t.me/socialfund
Можливість створити медвисновок дистанційно діє для таких категорій непрацездатності:
● захворювання або травма загального характеру,
● догляд за хворою дитиною,
● вагітність та пологи,
● ортопедичне протезування.
Строк дії медичного висновку про тимчасову непрацездатність визначається іноземним медичним документом, але не може перевищувати:
● 30 днів – для категорій «Захворювання або травма загального характеру» та «Ортопедичне протезування» (якщо непрацездатність триває довше, необхідно буде надати актуальний медичний документ);
● 14 днів – для категорії «Догляд за хворою дитиною», якщо дитина лікується амбулаторно.
Від чого залежить розмір допомоги за лікарняними
Фонд соціального страхування України опікується 11 мільйонами працюючих українців, кожен з яких має право на компенсацію втраченого заробітку в разі хвороби, травми, догляду за хворими рідними та в інших страхових випадках.
Від чого залежить розмір допомоги за лікарняними?
● Допомога по тимчасовій втраті працездатності покликана компенсувати втрачений заробіток. Тож її розмір залежить від середньоденної заробітної плати конкретного працівника та тривалості його страхового стажу.
● Лікарняні виплачуються застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:
50% середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж до 3 років;
60% – страховий стаж від 3 до 5 років;
70% – страховий стаж від 5 до 8 років;
100% – страховий стаж понад 8 років.
● Однак для деяких застрахованих осіб ФССУ оплачує лікарняні в розмірі 100% незалежно від тривалості стажу. Це особи, які мають пільги відповідно до законодавства, наприклад:
◦ віднесені до 1–3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
◦ один з батьків або особа, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи;
◦ ветерани війни, постраждалі учасники Революції Гідності та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;
◦ особи, віднесені до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»;
◦ донори, які мають право на пільгу, передбачену статтею 20 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові», та інші.
● Окрема норма також діє для працівників або гіг-спеціалістів, які є резидентами Дія Сіті. Для них розмір лікарняних залежить від суми заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески до Фонду, незалежно від страхового стажу.
● А в разі самоізоляції від COVID-19 лікарняні оплачуються в розмірі 50% середнього доходу незалежно від стажу. Виняток – медичні працівники, для яких Фонд оплачує самоізоляцію в розмірі 100% середньої заробітної плати, а також резиденти Дія Сіті, для яких допомога розраховується відповідно до норми вище.
● Оперативна інформація про стан фінансування лікарняних оновлюється у телеграм-каналі ФССУ: https://t.me/socialfund.
5 грудня Україна та світ відзначають Міжнародний день волонтера. Свято було засновано ще у 1985 році за ініціативою Генеральної Асамблеї ООН. В сучасній Україні волонтерський рух розпочався в 90-х роках, а офіційно його визнали 10 грудня 2003 року постановою Кабінету Міністрів.
Вважається, що волонтерський рух бере початок у 20-х роках XX століття. Після Першої світової війни, у 1920 році у Франції, під Страсбургом, був реалізований перший волонтерський проєкт за участі німецької і французької молоді, в рамках якого волонтери відновлювали зруйновані війною ферми в місцях найбільш запеклих боїв між німецькими та французькими військами. Пізніше цю естафету підхопила Індія, і рух поширився світом. У 1987 році в світі налічувалося 80 мільйонів волонтерів, на початок ХХІ ст. – понад 100 мільйонів.
Волонтерство закладено в генетичному коді українців. Багата традиціями культура нашого народу завжди давала настанови щодо способу життя в українському суспільстві, звичаї ставали законами, якими керувались люди щодня. Одним з них було побратимство – духовне споріднення та взаємодопомога, що забезпечувало допомогу в скрутну годину.
Найбільш потужний сплеск українського волонтерства відбувся у 2014 році, саме революція Гідності дала поштовх розвитку волонтерського руху в нинішній Україні. Люди жертвували усім: часом, грішми, часто здоров’ям і життям. Величезний тягар турбот несуть на собі волонтери у війні з російським окупантом. Волонтери добровольцями йдуть на фронт, збирають допомогу, везуть на передову все, що можуть, починаючи зі шкарпеток і закінчуючи тепловізорами, приймають біженців, здають кров пораненим, знаходять потрібні ліки, плетуть маскувальні сітки й готують вареники та борщові набори.
Сучасна історія боротьби за незалежність України доводить усім, що волонтерство – це стовідсотково покликання, прагнення щирої і високодуховної людини зробити світ кращим, допомогти кожному, хто потребує захисту і підтримки. Це потужний громадський рух, неймовірний імпульс високого добра, найшляхетніша людська діяльність.
6 грудня, в день ухвалення 1991 року Закону України «Про Збройні сили України», українці відзначають державне свято — День Збройних Сил України — свято справжньої мужності, героїзму і відваги.
24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про військові формування в Україні», якою визначила: «підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території України, Верховній Раді України; утворити Міністерство оборони України; урядові України приступити до створення Збройних Сил України». Фактично, цією постановою було покладено початок будівництва Збройних Сил України як важливого інституту держави і невіддільного елемента її воєнної організації. Восени – взимку 1991 року було підготовлено важливі документи, що стали нормативно-правовою базою формування Збройних Сил України.
11 жовтня Верховна Рада України затвердила Концепцію оборони і будівництва Збройних Сил України. Концепція визначала, що Збройні Сили України складаються з трьох видів: Сухопутні війська (Війська наземної оборони), Військово-Повітряні Сили і Сили Протиповітряної оборони (Війська повітряної оборони), Військово-Морські Сили.
Історія свята
6 грудня 1919 року — початок однієї зі славетних сторінок української армії — Першого зимового походу Дієвої армії УНР. У 1917 році постає Українська держава — спочатку як автономія у складі Російської імперії, а згодом і як повністю незалежна Українська Народна Республіка. Активні військові дії більшовиків проти молодої держави і перша окупація значної частини України московськими військами показали гостру потребу у створенні боєздатної армії, яка здатна забезпечити територіальну недоторканність і суверенітет перед північним агресором.
Військо формувалося на національних засадах і традиціях, рядові називалися козаками, а командири підстаршинами й старшинами. Було введено окремі ранги (військові звання), відмінні від іноземних, як-от ройовий, чотовий, бунчужний, хорунжий, сотник. Офіційною була назва «Військо і Флот УНР» (через відсутність флоту як окремого виду збройних сил частіше вживали скорочену назву «Військо УНР»), а також у наказах вживалася назва «Армія УНР», бойове ядро якої, що брало постійну участь у військових діях, називалося «Дієва армія УНР» — скорочено ДА УНР.
Після важких поразок у 1919 році в зіткненнях з російськими більшовиками і білогвардійцями, а також викошена епідемією тифу, Армія УНР разом із Головним Отаманом Симоном Петлюрою відійшла на західні землі в тодішню Волинську губернію УНР, де у Новоград-Волинському повіті опинилася у «трикутнику смерті»: між більшовиками з північного сходу, поляками з північного заходу і білогвардійцями з півдня.
4 грудня у Новій Чорториї поблизу Любара Головний Отаман зібрав військову нараду, на якій були присутні командарм полковник Василь Тютюнник та начальник штабу полковник Євген Мєшковський, а також начальники п’яти збірних дивізій. Обговорювали можливість припинення відкритої боротьби і перехід до партизанської боротьби в тилах противника. 4 грудня так і не вдалося виробити спільного рішення. 5 грудня Симон Петлюра призначив командувачем ДА УНР замість смертельно хворого Василя Тютюнника (помер через два тижні) начальника Запорізької збірної дивізії полковника Михайла Омеляновича-Павленка, а його заступником начальника Київської збірної дивізії полковника Юрка Тютюнника. 6 грудня відбулася друга нарада, на якій головував прем’єр-міністр Ісаак Мазепа. Після довгих дискусій і суперечок було ухвалено одноголосне рішення ліквідувати фронт, а боєздатні частини відправити у рейд по тилах противника з метою зберегти дієздатний кістяк армії, організувати взаємодію з повстанськими загонами для спільної боротьби, завдати окупантові втрат і знищити, де це можливо, його окупаційний апарат й інфраструктуру. За такий рейд активно виступали командарм Омелянович-Павленко і його заступник Тютюнник, що і вплинуло на остаточне рішення.
6 грудня 1919 року козаки і старшини реорганізованої Дієвої армії УНР, які залишилися у строю і не бажали переходити на чиюсь зі сторін, під командою Михайла Омеляновича-Павленка (який був підвищений у ранзі до генерала) вирушили в рейд по тилах противника, який згодом назвали Першим зимовим походом. Перший, бо у 1921 році був ще й Другий похід під загальним командуванням Юрка Тютюнника, а зимовий — бо почався з початком зими і протривав усю зиму, закінчившись 6 травня.
У Перший зимовий похід виступило за різними оцінками від 5 до 10 тисяч, як тоді називали, шабель (кіннота) і багнетів (піхота) з артилерією. Оцінки відрізняються через те, що протягом цих п’яти місяців тривали постійні бої і сутички, у яких армія зазнавала втрат, і так само армія поповнювалася за рахунок козаків, які опинилися в партизанських загонах у тилу більшовиків, а потім знову влилися в ДА УНР. Саме бойове ядро складало близько тисячі шабель і дві тисячі багнетів при чотирнадцяти гарматах.
Історичне і стратегічне значення 3000-кілометрового Першого зимового походу ДА УНР, який почався 6 грудня, важко недооцінити. Наявність армії, яка продовжує боротьбу проти «червоного» окупанта дала підстави Симону Петлюрі говорити з начальником Польської держави і її війська Юзефом Пілсудським про спільний фронт проти більшовиків і саме про допомогу поляків у звільненні України, а не заміни більшовицької окупації на польську. Внутрішня ситуація в Україні була вкрай важкою, населення не бачило ані уряду, ані не чуло про його діяльність, і поява армії у глибокому тилу ворога вселяла надії в українців на звільнення рідної землі. За час походу Дієва армія мала низку успішних боїв і здобула декілька населених пунктів: 19.ІІІ звільнено Умань, 5.IV — Бобринець, 16. IV — Вознесенськ, де здобули багату військову здобич, козаки добре оділися і взулися, а головне — поповнили боєкомплекти. 22-25.IV армія вирушає у район Ананьїва і Балти, де надає суттєву допомогу повсталим селянам, а згодом вирушає на допомогу Галицькій Армії (у той час тимчасово перейшли на бік «червоних»), дві бригади якої виступили проти більшовиків. Загалом за час походу було близько 50 боїв.
Закінчився Перший зимовий похід 6 травня 1920 року, коли частини ДА біля с. Писарівка Ямпільського повіту зустрілися з розвідувальними роз’їздами 2-ї стрілецької дивізії полковника Олександра Удовиченка, яка діяла у складі 6-ї польської армії. З цього приводу в рапорті Удовиченка Петлюрі читаємо: «Повсюди лунає гучний козацький поклик «Слава Україні й Головному Отаману Петлюрі, слава отаману Омеляновичу-Павленку, усій старшині й козацтву славної Дієвої армії!» Того ж дня 6 травня відділи 3-ї польської армії увійшли в Київ, а вже 8 травня у Києві відбувся спільний парад польських частин і української 6-ї дивізії полковника Марка Безручка. На момент зустрічі Дієвої армії з українськими частинами, які вели наступ разом з поляками, її чисельність становила 4 319 осіб при 81 кулеметі та 12 гарматах.
Наказом Головної команди Війська і Флоту УНР від 19 жовтня 1920 року за підписом Симона Петлюри було засновано нагороду «Залізний хрест за зимовий похід і бої», що був єдиним бойовим орденом Армії УНР. Цим хрестом були нагороджені всі учасники Першого зимового походу, які іменувалися «Лицарями Ордена Залізного Хреста». Знак ордена № 1 одержав командарм Михайло Омелянович-Павленко (на листівці вище у командарма на грудях саме цей орден), № 2 — начальник штабу в Зимовому поході генерал Юрко Тютюнник, № 3 — командир 2-ї Волинської дивізії генерал Олександр Загродський. Загалом було нагороджено до 4 тисяч козаків і старшин. Лицарі ордена ухвалили рішення відзначати 6 грудня свято відзнаки Залізного Хреста.
Волею випадку чи збігом обставин саме у дату початку Першого зимового походу в 1991 році парламент вже незалежної України ухвалив закони «Про оборону України» і «Про Збройні Сили України», які мали стати продовжувачами славних бойових традицій українського війська, зокрема і Армії УНР. У цей же день було затверджено текст Військової присяги, яку урочисто склав у Верховній Раді перший міністр оборони України генерал-полковник Костянтин Морозов, а також денонсовано союзний договір від 30 грудня 1922 року, чим, фактично, було завершено героїчний чин вояків Армії УНР 70-річної давнини — визволення від більшовицької окупації України. У 2014 році рейди тилами російсько-терористичних військ здійснили сучасні військовослужбовці. Найбільш відомими стали рейди 95-ї ОАБр і 80-ї ОДШБр із приданими підрозділами, під час яких було виконано бойові завдання з деблокування оточених підрозділів ЗСУ і значно підірвано плани зі збройної агресії проти України.
З 30 листопада 1998 року увесь світ щороку відзначає Міжнародний день захисту інформації. Саме цього року було зафіксовано першу масову епідемію комп’ютерного хробака, після чого фахівці задумалися про необхідність комплексного підходу до забезпечення інформаційної безпеки.
З початку повномасштабного вторгнення тисячі українців також відчувають наслідки періодичних масованих кібератак на інформаційні ресурси нашої країни.
Попри всі складнощі, ми вистояли, зберегли цілісність усіх інформаційних ресурсів, забезпечили стабільність роботи державних реєстрів, підтримуємо безперебійне функціонування Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (портал Дія), систем електронного документообігу тощо.
Це все можливо завдяки системам захисту інформації, спрямованим на запобігання несанкціонованого доступу, витоку інформації чи її знищення.
Отже, для суб’єктів господарювання, які здійснюють чи бажають здійснювати провадження господарської діяльності з надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації (крім послуг електронного цифрового підпису) та технічного захисту інформації пропонуємо такі послуги на Гіді з державних послуг:
