Сьогодні доволі часто в повсякденному житті можна почути термін «сімейне неблагополуччя». Науковці різних галузей (соціології, педагогіки, кримінології) торкаються цього питання в дослідженнях, але єдиного розуміння та вирішення так і не існує. Проблема неблагополучних сімей також є актуальною, оскільки з року в рік через соціально-економічні негаразди кількість таких сімей, на жаль, лише збільшується. До того ж вона існує на тлі кризи сім’ї як базового соціального інституту, у той час, коли наявне прогресуюче погіршення стану сім’ї в усіх аспектах її життєдіяльності – від сімейно-шлюбних відносин подружжя до виховання дітей, від вирішення житлових і матеріальних проблем до турботи про батьків похилого віку.
Отже, проблема неблагополучної сім’ї вимагає свого розв’язання, оскільки сім’я –найважливіший фактор соціалізації людини, саме від неї залежить, яким буде майбутнє суспільство громади. Таким чином, неблагополучні сім’ї можна умовно поділити на дві великі групи:
1) сім’ї з явною формою неблагополуччя, у яких форми сімейного неблагополуччя мають яскраво виражений характер: сім’ї з алкогольною/наркотичною залежністю, конфліктні сім’ї, проблемні сім’ї, асоціальні сім’ї, аморальні та криміналізовані сім’ї;
2) сім’ї з прихованою формою неблагополуччя: зовні респектабельні сім’ї, проте в них ціннісні настанови і поведінка батьків розходяться із загальнолюдськими моральними вимогами, що неминуче вливає на виховання дітей. Окрему проблему становить зростання рівня насильства в сім’ї, і як ми вже вказували, всі ці негативні прояви «успадковуються» дітьми від батьків, а отже, створюється замкнуте коло. Можемо констатувати, що у свідомості сучасного населення склалася помилкова думка про неблагополучну сім’ю як сім’ю асоціальну (складається з алкоголіків, наркоманів, бродяжок тощо) чи навіть криміналізовану.
.
Однак реалії нашого суспільства привели до того, що сімейне неблагополуччя стало долею цілком нормальних людей. З одного боку, різке зниження рівня життя, неможливість задовольнити часто елементарних і нагальних потреб членів сім’ї, особливо дітей, робить неблагополучними звичайні сім’ї. Це, у свою чергу, сприяє розвитку і поширенню алкоголізму, ігроманії, суїцидальності та інших девіантних способів подолання нерозв’язних життєвих проблем, на жаль, таким чином люди намагаються втекти від реального світу в уявний. Із другого – розчарування в житті, озлобленість, незадоволеність, підвищена напруженість призводе до зростання агресивності в сім’ї та порушення норм закону. Отже, слід відроджувати інститут сім’ї, проводити роботу з неблагополучними сім’ями, сприяти пропаганді моральних і духовних цінностей.