Староста села Дубіївка – Кривошея Олександр Іванович
Адреса: вул. 1 Травня, 1, с. Дубіївка,
Черкаського району,
Черкаської області, 19631
Телефон, факс: (0472) 30-62-22
Адреса сайта: r-pol.ck.ua ;
E-mail: ruskopolyanska.otg@gmail.com
___________________________________________________
З ІСТОРІЇ СЕЛА І КРАЮ
Історія села, його виникнення і подальший розвиток тісно пов’язані з Черкаським бором. Про село вперше згадано у описі Черкаського староства за 1622 рік. У ньому воно найменоване Дубіївим хутором.
Існують дві легенди про походження хутора. Одна з них стверджує, що назва пішла від прізвища господаря хутора Дубія, інша – що хутір знаходився посеред дубового гаю, який, будучи неприступною природною фортецею, приймає у свої ”стіни“ вільних людей з усіх-усюд. Багато джерел пов΄язують з цією порою виникнення у Середньому Придніпров΄ї народної стихії, якій судилося ідентифікувати українську націю на скрижалях світової історії.
Точних підтверджень, що Дубіївка колись була козацьким поселенням, немає, але достеменно одно: у білозірській сотні, яка дислокувалася по сусідству і входила до складу Черкаського полку, могло бути чимало дубіївчан. Село Дубіївка не стало суто козацьким, бо ще до його виникнення козаки, які при поляках здобули статут реєстрових, селились у нашому краї, створюючи сторожові поселення проти татар, вздовж Тясмина. Та не стало воно і кріпацьким, бо, певне, уникнуло панських заздрощів через свої бідні землі, хоч, як розповідають, жили і у нас пани-володарі. Так, великим клином піщаної землі, покритої дубовими перелісками, володіла якась княгиня Баскакова, яка мала просторий двоповерховий будинок в селі. Село стало казенним, тобто, державним. Густі дубові ліси були приписані до військових поселень Катеринославської і Херсонської губернії, а їхня південно-західна частина під назвою ”лісна дача“ (пізніше ”корабельний гай“) була віддана для потреб Чорноморського флоту.
Поза будь-яким сумнівом, вихідці села брали участь у національно-визвольних повстаннях 1648-1654 рр. Причетною була Дубіївка до подій Коліївщини, оскільки, за переказами, місцевий сосновий бір став у 1768 році пристанищем для великого гайдамацького загону. Експлуатація цінної деревини настільки набула обертів, що у 1823 році уряд царської Росії змушений був видати спеціальне положення про Черкаські ліси і ввести у них господарське регулювання. З цією метою у Дубіївці був розквартирований донський козачий полк. Кінні улани взяли під охорону відведену для розробки частину лісу, після чого туди не могла потрапити жодна жива душа, окрім лісорубів. На території села військовими був збудований казенний двір і обнесений високим парканом.
За свідченнями дослідників, багато військових, особливо солдатів, які направлялися у Дубіївку з військових поселень південних губерній, відбувши 25-річний термін служби, залишалися для постійного проживання. Вони одержували від казни до трьох десятин ріллі, обзаводилися сім’ями, вростали в цю землю назавжди.
Історико-документальних матеріалів безпосередньо про минуле нашого села відомо небагато. Із ”візити“ Богородичої церкви в селі Білозір΄ї дізнаємось, що до її приходу в 1741 році було приписано 20 дворів із села Дубіївки. Своєї церкви на той час у нашому селі не було. Виходить, воно числилось десь в межах двадцяти дворів. У 1864 році Л.Похилевич у “Сказанні про населені місцевості Київської губернії” повідомляв, що в Дубіївці на той час проживало людей православних – 1265 осіб, католиків – 10, євреїв – 74, всього 1349 осіб. У виданні за 1885 рік Центрального статистичного управління ”Волості і найважливіші поселення Європейської Росії“ сповіщалось про Дубіївку, що це колишнє державне село, в якому 258 дворів, а жителів 1246 осіб, є церковно-приходська школа, два постоялі двори, 10 млинів. В порівнянні з 1864 роком жителів стало значно менше. Певно, це був сумний наслідок війн, у яких з волі царя-батюшки вимушені були брати участь солдати з Дубіївки, лютих епідемій та голоду, що часто повторювався.
У 1900 році проживало 2789 жителів, серед них 1386 чоловіків і 1403 жінки;і було 529 дворів. В селі була церква, єврейський молитовний будинок, 14 млинів, кузня, пожежний обоз з чотирма баграми. Поштовий зв’язок здійснювався через поштову станцію в с. Руська Поляна. Село входило до складу Білозірської волості Черкаської округи.
Станом на 01.03.1930 р. В селі проживало 4066 жителів. З 1932 році в селі діяло одне господарство – колгосп “Червона Армія”.
Протягом століть Дубіївка в основному самозабезпечувалась продуктами і товарами свого натурального виробництва, а це, звичайно, визначало як спосіб господарювання в землеробстві та скотарстві, так і розвиток ремесел, багато з яких стали традиційними, передаючись в окремих родинах з покоління в покоління.
Про самоуправління села. Підпорядковуючись Білозірському волосному управлінню, село керувалось сільським старостою, який щорічно обирався загальним сходом жителів (тільки чоловіків, що мали право голосу) і був наділений досить значними правами: забезпечував збір податків і всі види громадських та державних повинностей, відповідав за громадський порядок і пожежну безпеку, відав господарськими і грошовими справами, добивався виконання ухвал сільського сходу і розпоряджень волосного управління, мав право накладати штрафи і садити в ”холодну“. Як бачимо, влада була конкретною, дійовою, оперативною, без зайвої балаканини та засідань, бо її очолював староста-адміністратор. Довкола сільської управи завжди гуртувався, як ми тепер кажемо, своєрідний актив, без якого, це ми знаємо, у всі часи влада – не влада.
_______
